Поки люди вірять, що є така-то країна, вона є. Якщо перестануть вірити її не буде. Уявімо, що завтра всі прокинулися і раптом все забули всі міфи, легенди, традиції і тоді країни не буде (хоча її і так немає). Але це буде просто група різних людей.

Щоб в Україну приїхали інші яскраві люди, чи то молдавани, чи то турки, чи то індуси, і почувалися добре, потрібно, щоб вони могли думати як хочуть, слідувати своїм традиціям, будувати свої квартали, розмовляти своєю мовою і т.д.

Наприклад, у тому ж Нью-Йорку є китайський квартал, є італійський квартал, є райони чорних. Це просто інший світ.

В Україні з цим проблеми. Виходить ситуація патова. З одного боку населення вимирає. З іншого не хоче йти до психолога, щоб це виправити.

І як казав Дарвін - виживає не найсильніший, а той хто може адаптуватися до змін. Але напевно я мрійник ідеаліст.

Зараз реально той момент коли вирішується доля країни. І як кажуть мудрі люди в моменти рішень народжується доля.